Коли я прийду до Тебе,
Ти зігрієш моє серце.
Розповім Тобі про себе,
Про що мріяв, що здається.
Ти зігрієш, Ти відчуєш,
Подих на моїх долонях.
І любовью Ти наповниш,
Мене у Своїм полоні.
Полонив мене Ти світлом,
Що від рук святих відходить.
Коли я дивлюсь на Тебе,
Навіть біль мій, він проходить.
Я прийду, відкриєш небо,
І відчую ніжний дотик.
Голос Отчій розільється,
І наповнить все собою.
Я відчую, я побачу,
Твого Сина на Голгофі.
Як ломали Його тіло,
Як плювали Йому в очі.
Щоб зігріто було сердце,
Щоб відчув любов я Отчу.
Щоб я жив з Тобою вічно,
Він страждав за нас з любовью.
Анатолий Бляшук,
Вышгород Украина
Слушаю метал..., предпочтительно BLACK, DEATH, DOOM & GOTHIC..., но исключительно христианские коллективы)) e-mail автора:Revival_t@ukr.net сайт автора:личная страница
Прочитано 6593 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Природы Божья красота - Людмила Солма *) Примечание:
Метафорическое "Возмущение" - здесь в смысле "раздражение, возбуждение - как возмущение", нам ведь свойственно иной раз быть раздраженными - от суеты и тщет наших, а в данном случае еще и имеется ввиду уличная голосовая человеческая "какофония" - попросту шумный людской говор, возвращающий нас от полетов восторженной мечтательности и природной созерцательности - в обыденность земных наших забот и хлопот, т.е. в "банальную предметность" каждодневно-обыденных "раздражителей":-)))
