Лиса дала совет ежу:
«Послушай, что тебе скажу,
Колючки уж давно не в моде,
Что шуба в зной – не по погоде!
Ты б к парикмахеру сходил,
И попросил его, чтоб сбрил
Твои немодные иголки,
О коих лишь -- дурные толки.
Пусть подстрижёт «под черепаху»...
Увидишь, как вокруг все ахнут!»
Из леса в город ёж помчался,
Стыдясь -- от моды он отстал.
Советы слышал он не часто,
Когда ж сову вдруг повстречал,
Спросил её, права ль лиса --
Колючки, нынче, уж не в моде?
Ответила сова: «Ты сам,
На вид, зверёк не глупый, вроде,
На свете, чай, не мало жил.
Глядишь, и дале поживёшь…
Коль к парикмахеру идёшь,
Уж попроси, чтоб освежил,
Он, после стрижки, всё лосьоном --
Морковным, яблочным, медовым…»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
